Формальна освіта в Україні пасе задніх, хоча реальність вимагає кардинальних змін. Змінюйся або шукай нову роботу — головний виклик галузі.
Система формальної освіти в Україні відстає від вимог роботодавців.
Тепер менше уваги приділяється диплому, а все більше — навичкам працівника.
Освіта програє інтелектуальною складовою і відсутністю діалогу з роботодавцями, державною службою зайнятості, Міністерством економіки.
Освітні заклади не враховують прогнози потреб у робочій силі та її кваліфікації при складанні освітніх програм.
Чому так відбувається і чого слід очікувати працівникам та роботодавцям?
На жаль, в Україні соціальні, освітні і ринкові підходи до професійної реалізації та отримання доходів досі підвладні радянським стереотипам. Вони не викорінюються, а мімікрують під нову соціально-економічну реальність. До того ж у нас існують три ринки праці: модний, реальний та київський.
Модні тренди
Модний ринок праці поступово стає масовим, втрачається якість підготовки спеціалістів і рівень їх кваліфікації через необхідність швидко задовольняти попит. Наприклад, фахівців для ІТ-галузі генерують самі роботодавці на базі вищої технічної або математичної освіти. Такі роботодавці не вимагають диплома.
Вони організовують курси з підвищення кваліфікації та відбирають найкращих слухачів. Ринок праці отримує додану вартість — іншим роботодавцям уже не потрібно витрачати кошти на професійну підготовку працівників.
Більш того, крупний роботодавець в ІТ-сфері, розвиваючи компетенції працівників, встановлює рівень кваліфікаційної підготовки для ринку освітніх послуг.
Лише одиниці вищих технічних навчальних закладів користуються попитом серед таких роботодавців. Формальна освіта не готує працівників для модного ринку праці, оскільки дає тільки загальну підготовку, а не потрібну спеціалізацію.
Зовсім інша справа — з гуманітарними професіями. Спеціальності юриста, економіста, перекладача давно вийшли з моди. Здається, їх імідж формують самі навчальні заклади для отримання прибутку, а викладання ґрунтується на шаблонному матеріалі, який оновлюється примусово.
Гуманітарні професії підтримуються прагненням дітей Радянського Союзу дати дітям України ту освіту, про яку вони могли лише мріяти.
